Be Very Special:

Володимир WaOne Манжос, учасник дуету Interesni Kazki – про філософію казок, найцікавіші історії створення муралів та їх значення/важливість/доречність в місті

Слово куратора

Володимир Воротньов,

художник, куратор проекту

Hennessy Be Very Special

 

Володимир Манжос — половина всесвітньо відомого київського дуету «Інтересні Казки». Колись вони одними з перших на пострадянській графіті-сцені відмовились від традиційного для субкультури написання псевдонімів і перейшли до чистого фігуративу. Зараз їх техніка виконання вражає майстерною деталізацією, масштабністю та палітрою. Персонажі та сюжети «Інтересних Казок» впізнають в усьому світі.
Володимир задає споглядального виміру своїй візуальній мові, використовує міфологічні сюжети та елементи актуального наративу. Крім муралізму, художник активний і у галерейному просторі.

 
Interesni Kazki
та філософія творчості

Ми разом з моїм партнером Алексієм Aec Бордусовим починали десь у 2000-му з графіті. У 2003-04 зрозуміли, що в цьому нам тіснувато. Щоб ти не намалював, це всього лише літери та персонажі, усе переважно в рамках hip-hop культури. У нас був творчий потенціал, і ми хотіли розвиватися далі. В якийсь момент вирішили намалювати просто персонажів, це сталося 2004 року в Ялті. Зрозуміли, що нам це подобається і ми хочемо далі у цьому працювати. 2005-го Льоша придумав неймінг проекту Interesni Kazki, і десь з 2007 року я вже чітко усвідомив, що хочу займатися тільки цим. Бо ще кілька років малював графіті, просто щоб «повисіти».

Interesni Kazki — це із самого початку була більше назва стилю, філософії, а не команди. Ми відразу малювали те, що було нам цікаво ще тоді, коли це не було нікому потрібно. Робили якісь замовлення, а всі зароблені гроші витрачали на фарбу, могли в одних штанах ходити 5 років, бо малювати було цікавіше, ніж купувати новий одяг. Коли стиль більш-менш сформувався, на нього почали звертати увагу українські ЗМІ.

«Іноді дивишся на роботу і думаєш: «Вау, оце глибина». А потім читаєш те, що написав художник, і розумієш, що краще би він нічого не писав»

Щодо географії наших робіт — завжди цікаво малювати щось локальне, брати сюжети з місцевої культури. Раніше я сприймав повторюваність малюнків як елемент глобалізації, зло. Ще й художники приїжджають і малюють те саме, що й зазвичай. Локальні сюжети зрозуміліші місцевим, ну, і нам цікавіше. Але віднедавна так, мабуть, кожен художник почав думати. Торік в Україну приїздили іноземні художники — намалювали відразу 10 вишиванок. Я тоді подумав, що іноді краще малювати те, що малюєш зазвичай. Це така тонка межа, яку потрібно відчувати і не переходити.

Щодо ідей та концепцій — завжди можна сказати, що твоя робота — це вистраждана і пережита тобою тема, і так далі, але ми з Льошою завжди ставилися до цього простіше. Намалювати можна все, що завгодно, а тоді концепцію притягти за вуха. Чи створювати, який завгодно малюнок, а тоді вписати в нього дрібну локальну деталь — і це відразу стає частиною потрібного контексту.

Зараз, здається, кожен стріт-арт артист узяв собі за правило писати величезний опис до того, що намалював. Я торік помітив таку тенденцію. Подумав, що, можливо, не варто нічого писати? Це якось знецінює все, що ти зробив.

Іноді дивишся на роботу і думаєш: «Вау, оце глибина». А потім читаєш те, що написав художник, і розумієш, що краще би він нічого не писав. Мені здається, справжні художники ніколи таким не займалися. Це все мистецтвознавці придумали, щоб набити собі ціну.

Деталі роботи

Для того, аби намалювати мурал, важливо спочатку побачити саму локацію — стіну, на яку буде нанесено малюнок, і те, що розташоване навколо неї. Зрозуміти, чи там взагалі варто малювати. У кожного художника є власна техніка перенесення зображення з ескізу.

Раніше ми просто з проектора розмітку робили, але тоді зрозуміли, що це ніби на принтері надрукувати, через це втрачається творчий момент. Далі переносили малюнок по квадратах — це академічна техніка. Тепер маємо власну секретну технологію. Поділитися нею публічно не готовий, тримаю цей секрет для тих, хто вже пройшов якийсь шлях і має власний досвід.

За 15 років малювання у нас були різні ситуації. Це важка робота. Наприклад, малюнок на вул. Стрілецькій, 4/6 я створював більш як 40 днів поспіль, без вихідних. Не міг собі дозволити посидіти вдома чи відкласти роботу, платив за підйомник з власних грошей.

Це постійний стрес, тому що ти задумав собі проект, уявив, яким він буде, усе пропрацював, дивишся на погоду, а там сніг має випасти наступного тижня.

Правда, снігу не було, але траплялося таке, що фарба починала вкриватися льодом, замерзати. Доводилося її гарячою водою розчиняти.

А бувало навпаки — дуже спекотно. У Мексиці, наприклад, +50 і дуже висока вологість. Ми завжди у технічному райдері вказуємо великі пляжні парасолі для захисту, але бувало таке, що цей момент ігнорували або обіцяли, що от-от усе підвезуть. Ти вже закінчуєш роботу, а воно так нічого й не доїхало. Також бували ситуації, коли підйомник забирали просто з-під ніг, просто тому що в них обмежений бюджет. Усі організатори намагаються вкласти якомога менше, вони хочуть швидше отримати зворотний зв’язок від аудиторії.

У Мехіко одного разу був землетрус. Ми малювали на висоті 7-го поверху. Почув, що усі метушаться, кричать, мовляв, швидко спускайся. Я спустився, вони кажуть, що землетрус. Це тривало хвилин 10. Потім я знову піднявся. На висоті нічого не відчув.

Київ у таких питаннях — не виняток. Одного разу я бачив такий підйомник, що навіть не став нічого робити. Старезний радянський ЗІЛ, яким ти не можеш керувати сам. У кабіні сидить якийсь дядя Вася, ти йому кричиш згори, а він тебе не чує. Іноземці якось малювали на такому в нас, мені було соромно перед ними.

Мурали та міський простір

Колись стріт-артом займалися тільки ентузіасти, це був андеґраунд. Щойно цей напрям став трохи популярним, відразу з’явилося чимало хитрих «ділків» зі зв’язками, які зрозуміли, що на цьому можна заробити. І от для них це ціль — використовувати попит на пропозицію. Те саме і зі стріт-арт артистами — вони побачили, що це працює і собі захотіли малювати та їздити по цілому світу. Для когось це конкретний бізнес — за копійки купується якась ділянка міста, туди привозять зірок, які малюють, і через кілька років це все (ред. — нерухомість) коштує в 20 разів дорожче.

Природно, що нормальні люди, з відчуттям міри, нікуди не ломляться. До влади, наприклад.

Так вийшло, що питанням створення муралів займаються ті, для кого смак та міра — порожні слова. Я побував у шкурі організатора, торік допомагав, на свою голову, запустити такий процес. Через два місяці припинив роботу, бо це було неможливо контролювати.

У кожній країні та в кожному місті своя ситуація з муралами. У Києві, наприклад, вони можуть існувати у двох паралельних проектах. Один — більш соціальний — коли графіті малюють у спальних районах та школах, де це доцільніше. А другий — це більше спосіб відволікти від нагальних проблем, що треба вирішувати. В інших містах Європи це може бути зовсім інша причина, тому що там відрізняються умови, контекст і базовий культурний рівень.

Коментар

Ярослав Корець

лідер ОО «Спільнота бернерів України»

 

В найкрасивіших та найтуристичніших містах світу стріт-арт не тільки впливає на міський простір, він його формує. У сучасному світі людям вже не подобається ходити в музеї за мистецтвом, вони бажають бути оточеними арт-об’єктами, вступати з ними у взаємодію. Я дуже хотів би, щоб стріт-арт в Україні не обмежувався муралами, хочеться бачити інсталяції, скульптури, медіа-арт, перфоманси. Спільнота бернерів України буде всіляко сприяти розвитку українського стріт-арту. Сподіваюсь, що Київ буде наслідувати досвід Сан-Франциско, у якому муніціпалітет виділяє вуличний простір для постійної експозиції приголомшливих арт-об’єктів, що були створені під час Burning Man.

Володимир
Манжос

Be Very Special:

Володимир WaOne Манжос, учасник дуету Interesni Kazki – про філософію казок, найцікавіші історії створення муралів та їх значення/важливість/доречність в місті

Слово куратора

Володимир Воротньов,

художник, куратор проекту

Hennessy Be Very Special

Володимир Манжос — половина всесвітньо відомого київського дуету «Інтересні Казки». Колись вони одними з перших на пострадянській графіті-сцені відмовились від традиційного для субкультури написання псевдонімів і перейшли до чистого фігуративу. Зараз їх техніка виконання вражає майстерною деталізацією, масштабністю та палітрою. Персонажі та сюжети «Інтересних Казок» впізнають в усьому світі.
Володимир задає споглядального виміру своїй візуальній мові, використовує міфологічні сюжети та елементи актуального наративу. Крім муралізму, художник активний і у галерейному просторі.

 
Interesni Kazki
та філософія творчості

Ми разом з моїм партнером Алексієм Aec Бордусовим починали десь у 2000-му з графіті. У 2003-04 зрозуміли, що в цьому нам тіснувато. Щоб ти не намалював, це всього лише літери та персонажі, усе переважно в рамках hip-hop культури. У нас був творчий потенціал, і ми хотіли розвиватися далі. В якийсь момент вирішили намалювати просто персонажів, це сталося 2004 року в Ялті. Зрозуміли, що нам це подобається і ми хочемо далі у цьому працювати. 2005-го Льоша придумав неймінг проекту Interesni Kazki, і десь з 2007 року я вже чітко усвідомив, що хочу займатися тільки цим. Бо ще кілька років малював графіті, просто щоб «повисіти».

Interesni Kazki — це із самого початку була більше назва стилю, філософії, а не команди. Ми відразу малювали те, що було нам цікаво ще тоді, коли це не було нікому потрібно. Робили якісь замовлення, а всі зароблені гроші витрачали на фарбу, могли в одних штанах ходити 5 років, бо малювати було цікавіше, ніж купувати новий одяг. Коли стиль більш-менш сформувався, на нього почали звертати увагу українські ЗМІ.

«Іноді дивишся на роботу і думаєш: «Вау, оце глибина». А потім читаєш те, що написав художник, і розумієш, що краще би він нічого не писав»

Щодо географії наших робіт — завжди цікаво малювати щось локальне, брати сюжети з місцевої культури. Раніше я сприймав повторюваність малюнків як елемент глобалізації, зло. Ще й художники приїжджають і малюють те саме, що й зазвичай. Локальні сюжети зрозуміліші місцевим, ну, і нам цікавіше. Але віднедавна так, мабуть, кожен художник почав думати. Торік в Україну приїздили іноземні художники — намалювали відразу 10 вишиванок. Я тоді подумав, що іноді краще малювати те, що малюєш зазвичай. Це така тонка межа, яку потрібно відчувати і не переходити.

Щодо ідей та концепцій — завжди можна сказати, що твоя робота — це вистраждана і пережита тобою тема, і так далі, але ми з Льошою завжди ставилися до цього простіше. Намалювати можна все, що завгодно, а тоді концепцію притягти за вуха. Чи створювати, який завгодно малюнок, а тоді вписати в нього дрібну локальну деталь — і це відразу стає частиною потрібного контексту.

Зараз, здається, кожен стріт-арт артист узяв собі за правило писати величезний опис до того, що намалював. Я торік помітив таку тенденцію. Подумав, що, можливо, не варто нічого писати? Це якось знецінює все, що ти зробив.

Іноді дивишся на роботу і думаєш: «Вау, оце глибина». А потім читаєш те, що написав художник, і розумієш, що краще би він нічого не писав. Мені здається, справжні художники ніколи таким не займалися. Це все мистецтвознавці придумали, щоб набити собі ціну.

Деталі роботи

Для того, аби намалювати мурал, важливо спочатку побачити саму локацію — стіну, на яку буде нанесено малюнок, і те, що розташоване навколо неї. Зрозуміти, чи там взагалі варто малювати. У кожного художника є власна техніка перенесення зображення з ескізу.

Раніше ми просто з проектора розмітку робили, але тоді зрозуміли, що це ніби на принтері надрукувати, через це втрачається творчий момент. Далі переносили малюнок по квадратах — це академічна техніка. Тепер маємо власну секретну технологію. Поділитися нею публічно не готовий, тримаю цей секрет для тих, хто вже пройшов якийсь шлях і має власний досвід.

За 15 років малювання у нас були різні ситуації. Це важка робота. Наприклад, малюнок на вул. Стрілецькій, 4/6 я створював більш як 40 днів поспіль, без вихідних. Не міг собі дозволити посидіти вдома чи відкласти роботу, платив за підйомник з власних грошей.

Це постійний стрес, тому що ти задумав собі проект, уявив, яким він буде, усе пропрацював, дивишся на погоду, а там сніг має випасти наступного тижня.

Правда, снігу не було, але траплялося таке, що фарба починала вкриватися льодом, замерзати. Доводилося її гарячою водою розчиняти.

А бувало навпаки — дуже спекотно. У Мексиці, наприклад, +50 і дуже висока вологість. Ми завжди у технічному райдері вказуємо великі пляжні парасолі для захисту, але бувало таке, що цей момент ігнорували або обіцяли, що от-от усе підвезуть. Ти вже закінчуєш роботу, а воно так нічого й не доїхало. Також бували ситуації, коли підйомник забирали просто з-під ніг, просто тому що в них обмежений бюджет. Усі організатори намагаються вкласти якомога менше, вони хочуть швидше отримати зворотний зв’язок від аудиторії.

У Мехіко одного разу був землетрус. Ми малювали на висоті 7-го поверху. Почув, що усі метушаться, кричать, мовляв, швидко спускайся. Я спустився, вони кажуть, що землетрус. Це тривало хвилин 10. Потім я знову піднявся. На висоті нічого не відчув.

Київ у таких питаннях — не виняток. Одного разу я бачив такий підйомник, що навіть не став нічого робити. Старезний радянський ЗІЛ, яким ти не можеш керувати сам. У кабіні сидить якийсь дядя Вася, ти йому кричиш згори, а він тебе не чує. Іноземці якось малювали на такому в нас, мені було соромно перед ними.

Мурали та міський простір

Колись стріт-артом займалися тільки ентузіасти, це був андеґраунд. Щойно цей напрям став трохи популярним, відразу з’явилося чимало хитрих «ділків» зі зв’язками, які зрозуміли, що на цьому можна заробити. І от для них це ціль — використовувати попит на пропозицію. Те саме і зі стріт-арт артистами — вони побачили, що це працює і собі захотіли малювати та їздити по цілому світу. Для когось це конкретний бізнес — за копійки купується якась ділянка міста, туди привозять зірок, які малюють, і через кілька років це все (ред. — нерухомість) коштує в 20 разів дорожче.

Природно, що нормальні люди, з відчуттям міри, нікуди не ломляться. До влади, наприклад.

Так вийшло, що питанням створення муралів займаються ті, для кого смак та міра — порожні слова. Я побував у шкурі організатора, торік допомагав, на свою голову, запустити такий процес. Через два місяці припинив роботу, бо це було неможливо контролювати.

У кожній країні та в кожному місті своя ситуація з муралами. У Києві, наприклад, вони можуть існувати у двох паралельних проектах. Один — більш соціальний — коли графіті малюють у спальних районах та школах, де це доцільніше. А другий — це більше спосіб відволікти від нагальних проблем, що треба вирішувати. В інших містах Європи це може бути зовсім інша причина, тому що там відрізняються умови, контекст і базовий культурний рівень.

Коментар

Ярослав Корець

лідер ОО «Спільнота бернерів України»

В найкрасивіших та найтуристичніших містах світу стріт-арт не тільки впливає на міський простір, він його формує. У сучасному світі людям вже не подобається ходити в музеї за мистецтвом, вони бажають бути оточеними арт-об’єктами, вступати з ними у взаємодію. Я дуже хотів би, щоб стріт-арт в Україні не обмежувався муралами, хочеться бачити інсталяції, скульптури, медіа-арт, перфоманси. Спільнота бернерів України буде всіляко сприяти розвитку українського стріт-арту. Сподіваюсь, що Київ буде наслідувати досвід Сан-Франциско, у якому муніціпалітет виділяє вуличний простір для постійної експозиції приголомшливих арт-об’єктів, що були створені під час Burning Man.

Володимир Манджос
Володимир Манджос
Володимир Манджос
Володимир Манджос
Володимир Манджос
Володимир Манджос
Володимир Манджос
Володимир Манджос
Володимир Манджос
Володимир Манджос
Володимир Манджос
Володимир Манджос
Володимир Манджос
Володимир Манджос
Володимир Манджос
Володимир Манджос
Hennessy Old Fashioned
Very Special Cocktail
  • Hennessy Very Special 60 мл
  • 2 краплі біттеру
  • Тростинний цукор 5 гр

В бокал типу Old Fashioned покласти кубик цукру, додати 2 краплі біттеру та трохи Hennessy Very Special. Розмішати до розчинення цукру та налити Hennessy Very Special. Прикрасити великою спіраллю шкіри апельсину, попередньо вичавленої в бокал.

НАДМІРНЕ СПОЖИВАННЯ АЛКОГОЛЮ ШКІДЛИВЕ ДЛЯ ВАШОГО ЗДОРОВ’Я
Вам вже виповнилося 18 років?
Ні
Так
На жаль, Вы не можете потрапити на HENNESSY.COM, так як Ви не досягли віку для легальної купівлі та споживання
Надмірне споживання алкоголю шкідливе для вашого здоров'я
Bring
Color to the Mix
Visit the project
Art
of Tattoo
Visit the project
НАДМІРНЕ СПОЖИВАННЯ АЛКОГОЛЮ ШКІДЛИВЕ ДЛЯ ВАШОГО ЗДОРОВ’Я